ГЕНЕРАЦІЯ ВІБРОКОЛИВАНЬ У ПРОЦЕСІ БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН

Анотація

На даний час частка активних запасів нафти в балансі більшості нафтових компаній складає близько 45 відсотків і продовжує знижуватися. Частково це пов’язано з переходом основної групи родовищ на заключну стадію розробки. Тому одним з головних напрямків підвищення ефективності видобування нафти є вдосконалення технології нафтовидобування, що забезпечує інтенсифікацію притоків,  підвищення продуктивності енерго- та ресурсозбереження у процесі експлуатації нафтових родовищ. Чималу роль тут відіграє відновлення та ремонт малодебітних свердловин, як наслідок супутніх техногенних процесів, що відбуваються в привибійній зоні та стовбурі свердловини.
Коливна механіка – достатньо новий розділ механіки та теорії нелінійних коливань, що інтенсивно розвивається в сучасній науці як в Україні, так і за її межами. Розвиток цього напрямку лежить в основі
вібраційно-коливної техніки та технологій. Ще не так давно коливання та вібрація розглядалися з точки зору небажаних явищ, і навіть як шкідливі фактори, що призводили до різного типу руйнувань та аварій. На даний час вібрації та коливання знаходять широке застосування у різноманітних напрямках промисловості. Поштовхом до розвитку коливної механіки ще у 1951 році стала робота відомого науковця П.Л.Капіци «Динамическая устойчивость маятника при колеблющейся точке подвеса», в якій була розв’язана задача про маятник з вібруючою точкою підвісу: по-суті запропоновано достатньо ефективний спосіб розгляду подібних задач. Виявилося, що за наявності вібрацій можливим є стійке вихрове положення маятника. Таке незвично стійке положення завдячує наявності системи сил, зумовлених коливаннями, а саме вібраційних сил. На даний час коло питань, пов’язаних з розв’язком сучасною вібраційно-коливною механікою, умовно
поділяють на чотири типи, а саме: 

– вплив коливань і вібрації на довільні механізми;
– задачі теорії синхронізації механічних коливних джерел;
– задачі теорії коливних переміщень;
– проблеми віброреології та створення динамічних матеріалів.
У ході досліджень розглядалося питання впливу обертового руху промивальної рідини на гідродинамічні процеси для підвищення її транспортуючих властивостей, особливо у процесі буріння  горизонтальних свердловин. На сьогоднішньому етапі розвитку науки і техніки підвищення ефективності буріння горизонтально-скерованих свердловин відбувається за рахунок вдосконалення гідродинамічних циркуляційних процесів, що попереджають ускладнення, пов'язані з порушенням стійкості стінок свердловини, утворенням
застійних зон, сепарацією шламу за значного зниження енергозатрат. Суть роботи полягає у формуванняі стійкості обертово-поступального руху промивальної рідини в кільцевому каналі горизонтальної свердловини безпосередньо енергією потоку, а також обґрунтування методів регулювання гідродинамічних параметрів і структури потоку з врахуванням конкретних геолого-технічних умов